День святого Валентина чи контрацептива?

Два роки тому, коли я написав цей блог, він наробив чималого “шуму” на просторах “християнського” Інтернету. Цікаво, чи актуальні висвітлені в блозі думки ще сьогодні??? 

14 лютого вже не за горами, а це означає, що тисячі молодих хлопців та дівчат по цілому світі активно готуються провести той день якось по-особливому, бо ж як не як свято – день святого(!) Валентина. Ще б пак, цей день з великою охотою беруться святкувати геть усі: католики, протестанти, православні, атеїсти і т. д. Більше того, люди, які є номінальними християнами і знають що серед християнських свят є тільки Різдво і Паска, також беруться почитати святого. Ясна річ, кожен у свій спосіб. Цікавим є факт, що ані за Юліанським, ані за Григоріанським календарем в цей день ніякого такого святого нема.

Тож іменини якого святого ми святкуємо і взагалі, чи є щось святе в той день?

Насамперед, варто сказати, що згідно обох вищезгаданих календарів, кожного дня є пам’ять якого святого чи то святих, або ж якоїсь іншої визначної події, на кшталт Покладення поясу Пресвятої Богородиці чи Усікновення голови святого Йоана Хрестителя. Отож, кожного дня Свята Церква дає нам до спогаду якусь людину, котра в силу тих чи інших обставин є святою і котра молиться у Небі, заступаючись за усіма тими, хто просить про це у неї.

Чи є святий Валентин?
Ще зі школи, пригадую, мені розповідали історію про святого римського священнослужителя, котрий таємно вінчав вояків з їхніми нареченими, за що був страчений і вкінці став визначним покровителем саме усіх закоханих. А, була ще історія про іншого святого, який, попри присягу целібату (неодруженого священства), закохався в панянку і писав їй маленькі листівки, які трансформувались і сьогодні молодь їх називає «валентинками».

Що з цього всього правда?
Правдою є десь те, що святих Валентинів, пам’ять яких Церква згадує протягом року, є декілька! Найвідоміші з них це мученик Валентин Доростольський, що постраждав за віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня); священномученик Валентин єпископ Італійський — убитий за те, що він християнин, в 273 році (пам’ять 12 серпня) та священномученик Валентин пресвітер Римлянин — замучений за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19 липня). Їхню біографію можна знайти в Інтернеті, або ж прочитати в Житті Святих, про неї не слід детально зупинятись тут.

Як бачимо всіх цих святих ми спогадуємо в різні місяць, але аж явно не 14 і точно вже не лютого. Згідно Юліанського календаря, за яким живуть країни переважно пострадянського простору, в тому числі і Україна, 14 лютого є передсвяття великого торжества – Стрітення Господа нашого Ісуса Христа та мученика Трифона; згідно ж Григоріанського календаря, за яким живе Західна Європа, Північна та Південна Америка, Азія і т. д., цього дня є пам’ять великих просвітителів слов’янських народів, рівноапостольних Кирила і Методія.

Що ж насправді ми святкуємо?
Відповідь на це запитання знаходимо в переліку Міжнародних свят, зокрема 13-14 лютого, як пишуть деякі статті, по всіх континентах світу відзначають день презерватива. Цікаво, що святий, людина, якого Церква посмертно піднесла до такої гідності за моральне, благочестиве життя, має спільного до засобу контрацепції? Що є торжество цього дня, як не черговий удар по, і без того вразливій, психіці молодої людини?

Сьогодні так званий «День святого Валентина» перетворюється на справжнісіньку вакханалію розпусти та пропаганди вільного сексу. Більше того, прикриваючись святом, сотні, ба навіть тисячі, молодих дівчат вважають цей день прекрасною нагодою до початку статевого співжиття зі своїми партнерами, ясна річ, про шлюб мови ніякої й нема.

Самозрозуміло, що такий підхід до вияву своєї «любові» несе велику небезпеку, позаяк жоден контрацептив, як відомо, не дає 100% гарантії запобіганню вагітності. Це, в свою чергу, дозволяє гріху прогресувати настільки, що молода, розгублена дівчина, яка вже усвідомлює те, що, як кажуть серед молоді, вона «залетіла», кидається до першого-ліпшого (або й не ліпшого) лікаря з проханням аборту, що, знаємо, є вбивством.

“І не впивайтеся вином, яке призводить до розпусти” (Еф. 5, 18).
14 лютого – величезний комерційний ажіотаж. Прилавки магазинів переповнені різного розу «сердечками» та романтичними сувенірами. Реклама, фільми, музика, статті, Інтернет працюють над створенням великої-великої мильної бульбашки під назвою «Це день кохання!» І всі ці засоби поширення та продажу інформації ніколи не повідомлять правди, а чи правдивої статистики: скільки в це день продано презервативів, скільки продано алкоголю, скільки дівчат втратили невинність, скільки з них згодом вчинять аборт, скільки змушенні будуть одружитись і страждатимуть не один рік, бо ж побудували своє сімейне життя не на Любові, а на пристрасті; скільки з таких сімейних пар розлучаться, скільки венеричних захворювань так легко знайдуть нові тіла?..

Тож чи вартий це пропіарений фарс таких наслідків?
Особисто я десь згідний з тією думкою, що можна святкувати День закоханих, АЛЕ, закоханість – не передбачає гріха! Закоханість – це не пристрасть, це світлі і великі почуття, які покликанні перерости у любов, яка, в свою чергу, є відбитком Бог у людині, бо ж «Бог є любов» (І Івана 4, 8). Тому люди, котрі хочуть святкувати свою закоханість мають на це право, одначе закоханість немає нічого спільного з ницими тваринними інстинктами, до яких прагнуть молоді пари в той день, мабуть, самі того не усвідомлюючи.

Ясна річ, мало-хто зважиться визнати перед собою, що так воно і є. У кожного свої причини, можливо, вважати по-іншому, у кожного є право свобідного вибору. Тим не менше, маючи за спиною чималу історію всяких безглуздих вчинків в той день, чи не розумніше буде призадуматись, застановитись:

а чи є щось святе в цього дня?
Підсумовуючи, варто сказати, 14 лютого – черговий день календаря, в який, як завжди, хтось народжується, а хтось помирає. Хочете називати цей день «Днем закоханих» – вперед, але не називайте цей день в честь святого (який мабуть і сам в шоці від того, що його ім’я стало брендом), а тим більше, не брешіть своїм коханим про якусь любов, бо ж слова – це лише слова, а любов проявляється у вчинках, турботі, підтримці, молитві. А які вчинки ми бачимо в цей день?

“Цнотлива жінка – вінець для свого чоловіка, а безсоромна – немов гниль у його кістках” (Прип. 16, 4).
І якщо ви все ж збираєтесь відзначати свій день закоханості, пам’ятайте слова з книги Приповідок, адже кожна наша дія сьогодні – обов’язково знайде свій відбиток у майбутньому. «Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають» – пише ап. Павло у першому листі до Коринтян (І Кор. 11, 30). Задумаймось, чи такого початку спільного сімейного життя, життя без Бога, життя в грісі, ви собі бажаєте. А Господь, у своєму безконечного милосерді, усім, хто вірний Йому, каже: «Я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря» (Буття 22, 17).

д-н Володимир Лукашевський